Меню
Переклад сторінки
Переклад цієї сторінки
Друзі сайту

Для красивого отображения Облака
необходим
Adobe Flash Player 9
или выше
Скачать Adobe Flash Player

Наше опитування
Статистика сайту
PR-CY.ru
Зараз online
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Free counters!


Батьківський лекторій

 

Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначаються статтею 150 Сімейного кодексу України .

посилання на статтю 150

«Бережіть мову!»

Усе життя наше пов’язане з мовою. Завжди ми шукаємо найточнішого вираження думок. Можливості нашого пізнання безмежні, такі ж безмежні та не вичерпні властивості нашої мови. Тому треба постійно піклуватися про здоров'я нашого слова, оберігати його коріння, лілеяти його цвіт. Тоді наша мова буде запашною, багатою і співучою, сповненою поетичної милозвучності.
Багато слів можна сказати про українську мову, про її красу та мелодійність. Та мало що просто сказати, треба вільно нею володіти та, звичайно, знати. Дехто вважає, що спілкуватися зараз українською є не сучасно, дехто просто вставляє українські слова до російськомовних реплік. Але ж яка вона прекрасна, наша мова, «без домішок», у своєму чистому вигляді!
Та не всі і не завжди піклуються про нашу мову, бережуть її. Наприклад, в наш час дуже розповсюджена така форма спілкування як молодіжний сленг.
Молодіжний сленг існує, і це явище усталене в часі, хоча воно є рухомим і мінливим. Мова істотно змінюється прямо на очах нашого покоління. Наприклад, за часи наших дідусів та бабусь гроші називалися тугриками, за часів наших батьків мані-мані, у сьогоднішньої молоді в ходу бабки, бакси,зелень,капуста. Десять – двадцять років - незначний термін для розвитку мови, але в історії бувають періоди, коли швидкість мовних змін значно збільшується.
Ще однією проблемою серед представників молодого покоління, на мій погляд, є вживання ненормативної лексики. Слід зазначити, що родина – це перший стійкий колектив у житті дитини, і саме там відбувається формування її особистості. Соціальна позиція дитини в підлітковому віці визначається бажанням бути схожою на батьків. Саме від того, яка родина, які батьки, які їхні відносини між собою і ставлення до дитини, залежить те, якою буде людина в результаті формування в таких умовах. Якщо з раннього віку дитина бачить скандали батьків, чує нецензурну лайку, то, безумовно, вона починає усвідомлювати – це природна норма спілкування людей. Тому, в спілкуванні зі своїми однолітками підлітки використовують ненормативну лексику, іноді навіть не замислюючись, що означає той чи інший вислів. Саме в такий спосіб підліток намагається здаватися дорослішим, сильнішим, у такий спосіб самоствердитися в житті.
Треба ж все-таки розібратися, чому діти використовують нецензурну лексику.
Діти, використовуючи нецензурну лайку, обходяться всього лише десятком слів, вживаючи їх в анекдотах, у настінному письмі або в грі. При цьому кожен вік має свої причини і мотивацію для вживання цих виразів.
Так, діти 2 - 5 років використовують лайливі слова не усвідомлено, оскільки мовне наслідування властиве молодшому віку нарівні з іншими видами діяльності.
У віці 5-7 років основною рушійною силою є бунт проти того, "як треба". При цьому нецензурну лексику діти вживають усвідомлено, прекрасно розуміючи, що цього робити не можна.
B період з 8 до 12 років діти розуміють, де можна, а де не можна лаятися. «Погані» слова використовуються серед ровесників для самоствердження, бажання влитися в колектив і прагнення здаватися дорослішими. Школярі таким чином копіюють манеру поведінки старшокласників, долучаючись до світу дорослих, відчуваючи себе впевненіше і думаючи, що так можна змусити себе поважати і боятися.
До 12-14 років підлітки, як правило, вживають ненормативну лексику в основному для виходу емоцій або в анекдотах. Але до цього віку нецензурні слова вже перестають задовольняти культурні потреби дитини.
Для підлітків світ ще занадто ворожий, і вони, як можуть, намагаються від нього захиститися. За лайкою підлітки намагаються приховати свої слабкості, і здаватися сильніше і неприступніша. З точки зору психології агресія є необхідною ланкою духовної еволюції, тому проходження даного етапу розвитку є добрим знаком того, що дитина розвивається нормально. Дітям, які не виплеснули підліткову агресію, і не пройшли даний етап розвитку це загрожує проблемами в майбутньому. З них виростають тирани і диктатори. Так що набагато краще, якщо дитина вихлюпне агресію в цьому віці, буде рости і розвиватися далі, дізнаючись що можна, а що не можна, і ця проблема поступово вичерпає себе.

Поради батькам щодо вирішення даної проблеми
1. Постарайтеся, щоб ненормативна лексика не звучала в присутності і найближчому оточенні дитини з самого її народження.
2. Якщо лайливе слово все-таки злетіло c вуст маляти, то перший раз постарайтеся зробити вигляд, що ви нічого не чули і поспостерігайте, як буде реагувати дитина. Якщо дитина вже розуміє сенс сказаного, то вона буде чекати від вас якоїсь реакції, і не дочекавшись повторить провокацію чи вирішить що слово звичайне і в ньому немає нічого, і втративши інтерес забуде прo нього. Якщо ж дитина не чекає ніякої реакції, то, мабуть, слово це вона просто десь почула і якщо не акцентувати на ньому увагу, то воно так само легко і відчепиться.
3. Якщо дитина сказала нецензурне слово при сторонніх, головне - зберегти спокій. Звичайно, важко стриматися, адже вам і соромно, і хочеться виправдатися. Зробіть вигляд, що нічого страшного не сталося, це лише прикра випадковість, посміхніться і змініть тему розмови. A потім, коли охолонете, поговоріть c дитиною.
4. Якщо дитина сама попросила вас пояснити значення слова, постарайтеся спокійно і доступно розповісти йому що це слово лайливе, розкажіть його значення, і про те, що його кажуть, коли хочуть когось образити, тому його не можна говорити.
5. Якщо лайливі слова все-таки з'явилися в дитячій мови, поговоріть c дитиною, запитайте її що означають ці слова, нехай пояснить значення. Можливо, вона і сама не знає, що говорить. Тут можна піти на хитрість і спробувати перетворити нецензурне слово до близького за звучанням та значенням звичайного слова, ніби виправляючи дитину. Якщо такої можливості немає, поясніть дитині, що воно значить і скажіть, що такі слова дуже образливі і говорити їх не можна.
6. Якщо дитина кричить, сердиться і виявляє агресію, батьки повинні показати дитині, що вони розуміють і приймають її почуття. Не можна просто заборонити висловлювати свій гнів. Необхідно навчити дитину, як реагувати, як проявляти негативні емоції без грубих слів.
7. Якщо нецензурні слова вже закріпилися у мовленні дитини, то можна дати їй почитати щось на зразок словника ненормативної лексики. Адже якщо щось доступно і не карається, то швидко набридає.
8. Якщо дитину долучили до вживання грубих слів однолітки, утримуйтеся від образ, як на адресу дитини, так і її друзів. Це тільки посилить протистояння. Краще тактовно і переконливо пояснити дитині що така поведінка - це не тільки непристойно, але й негарно і є показником її розвитку. Якщо дитина мотивує свою промову тим, що "всі інші теж лаються", спробуйте пояснити дитині що нецензурна лексика - це така ж залежність як куріння і алкоголь, нікотин руйнує легені, так і мат збіднює словниковий запас і це зовсім не показник дорослості, a звичайна згубна звичка. Складніше, якщо дитина рівняється на когось. Бажання так поводити себе пропадає саме, коли дитині зустрічається більш культурний і не менш авторитетний зразок для наслідування.
9. Якщо ж дитина не приймає пояснень, продовжує лаятися і робить це вимушено, то краще звернутися до фахівця.

Н.В.Волкова, кл. керівник, вчитель англійської мови

 

ЯКІ ПРИЧИНИ КОНФЛІКТІВ МІЖ БАТЬКАМИ ТА ВЧИТЕЛЯМИ?

Для того щоб вирішити проблему, спочатку варто розібратися у причинах її виникнення.
Непорозуміння між батьками та вчителями найчастіше виникають у таких випадках:
– Занадто завищені очікування батьків від закладу освіти, коли вони переконані, що там дитину всьому навчать і це обов’язок вихователя.
– Надто скептичне ставлення батьків до вчителя та освіти загалом. Звідси – бажання постійно критикувати та вишукувати недоліки.
– Батьки неправильно сприймають слова вчителя. Приміром, коли він оцінює дитину, її здібності, дає певні рекомендації, батьки вважають, що їх хтось контролює чи повчає. Тобто вчитель говорить про дитину, а батьки сприймають усе на свій рахунок.
– Як не дивно, але причиною конфлікту можуть бути самі діти, які, як відомо, дуже рано вчаться маніпулювати. Розуміючи, що «негативні історії» завжди викликають бурю емоцій з боку батьків, діти інколи вигадують історії «для мами». Психологи розповідають, що такі випадки зазвичай трапляються у віці 5-6 років. Діти роздмухують конфлікт та з боку спостерігають, чим же усе це закінчиться.

ЧОМУ ВЧИТЕЛІ НАСТОРОЖЕНО СТАВЛЯТЬСЯ ДО БАТЬКІВ?

Чимало вчителів зізнаються, що не знають, як правильно комунікувати з батьками. Адже усі вони різні і знайти до кожного підхід не завжди вдається. «Страх» перед батьками пов’язаний з тим, що вчителі сприймають їх як агресивну силу (яка бореться за свою дитину) або таких собі «ревізорів» (які слідкують за кожним їхнім рухом). ЯК ЗМІНИТИ СИТУАЦІЮ?

Поради вчителям:

1. Інформуйте батьків щодо того, що відбуватиметься у класі та школі (це стосується не лише розкладу дня, але й взаємин, підходів та педагогічного впливу).
2. Покажіть батькам, що вирішити конфлікт можна мирно. Якщо на словах це робити складно, то можна розробити спеціальну пам’ятку, у якій будуть сформульовані правила поведінки у конфліктних ситуаціях.
3. Доносіть інформацію до батьків «правильно». Приміром, якщо хочете зробити зауваження, почніть з чогось позитивного, похваліть дитину, а тоді вже переходьте до «неприємного» моменту.
4. Користуйтеся різними формами й методами роботи з батьками: проводьте бесіди, консультації за участі психолога, анкетування, дні відкритих дверей.

Поради батькам:
1. Насамперед батькам варто пам’ятати, що вчитель (вихователь) ніколи не замінить домашнього виховання.

2. Якщо поведінка дитини змінюється (а це відбувається практично завжди, адже змінюється атмосфера, дають про себе знати нові враження та спілкування з іншими дітьми), то не варто робити з цього трагедію або звинувачувати вихователя у всіх смертних гріхах. Одним словом: спочатку дізнаємося про причини, а тоді – приймаємо рішення.
3. Батькам варто з повагою ставитися до вчителів і також старатися уникати конфліктних ситуацій. Якщо є якісь зауваження – то доносити їх у прийнятній формі.

P.S. Для гармонійних взаємин між батьками та педагогами достатньо розуміння того, що вдумливе та продуктивне співробітництво завжди принесе кращі результати, ніж безперервне протистояння чи мовчазна бездіяльність.

В.С. Унчуленко, вчитель української мови та літератури.

 

«ВІЛЬНИЙ ЧАС - ДЛЯ ДУШІ І З КОРИСТЮ. ФОРМИ ПОЗАУРОЧНОЇ ЗАЙНЯТОСТІ ДІТЕЙ»

Добрий день, шановні батьки! Сьогодні наш лекторій буде присвячений дуже важливій проблемі – проблемі вільного часу ваших дітей.
Вільний час… Як досить часто ми чуємо це словосполучення. Нам з вами завжди мріялося, щоб у нас його було дійсно багато, ми весь час думаємо про те, як нам його катастрофічно не вистачає для відпочинку і для власного розвитку. В нашому розумінні вільний час – це такий період часу, коли людина може обирати будь-яке заняття для душі, не думаючі про обов’язкові діла.
Чим учень може заповнити свій вільний час - це багато залежить від нас з вами, дорослих: чи проведе він його з користю для себе, чи не буде шукати досить сумнівні розваги.
Дійсно, проблема вільного часу підлітків стоїть досить гостро. Їм часто нічим зайнятися. Для підлітків основний вид відпочинку та розваг, під час яких вони можуть обмінятися думками, вплинути друг на друга, - це спілкування з друзями. Саме прогулянки, зустрічі з друзями, відвідування гостей займає приблизно 8-12 годин на тиждень. Підлітки дуже часто не говорять батькам про власні плани, а саме головне, що батьки іноді не знають куди і з ким відправляються вони гуляти і до якого часу повернуться додому.
Вечірні години досить часто заповнюють безцільною прогулянкою за загальною формулою «Пішли, пройдемося» - так і визначається форма їхнього дозвілля.
Посилити увагу до дозвілля власних дітей дуже важливо, тому що регулювати поведінку школярів важко. Але й без контролю з боку батьків неможливо сформувати особистість. Переважна більшість підлітків хотіла б у свій вільний час «звільнитися» від батьків і взагалі від дорослих. Їх тягне до однолітків, що є природним і не зовсім вже й погано. Гірше інше. Одні групи і кампанії збираються у занедбаних будинках, гаражах, тому що не мають пристосованих приміщень, не знають чим себе зайняти, бажають показати себе дорослими, починають вживати алкогольні напої, палити. Деякі підлітки, відчувши силу, починають діяти агресивно, нападають на тих, хто від них відрізняється. В таку кампанію попадають діти із так званих благонадійних і неблагонадійних сімей різними шляхами. Перші намагаються звільнитися від зайвого піклування, шукають самостійності, другі – йдуть від домашніх сварок, насилля, сімейних негараздів. Але і у тих, і у других є спільний мотив – їм немає чим зайнятися. У них немає цікавих захоплень, спільних інтересів з батьками. Насамкінець, і тим, і другим ми, дорослі, не завжди можемо запропонувати гідної альтернативи. На вулиці ж підлітки знаходять те, чого їм не вистачає: дружнього відношення, схвалення.
Важливо звернути увагу на ще один дуже сумний факт. Із року в рік зменшується кількість дітей, які відвідують спортивні секції та гуртки. Також треба відмітити, що сучасні школярі дуже мало читають. А зв’язок читання з відношенням до навчання очевидна. Сімейні читання – це також одна із форм спілкування.
У зв’язку із підвищенням мобільності населення і швидким розвитком масової комунікації (перш за все телебачення, комп’ютерні ігри, аудіо-музичні пристрої тощо) істотно змінилися і відношення між батьками і дітьми. Головним «пожирачем» часу і дорослих, і дітей стали телевізор і комп’ютер (або мобільний телефон). І навіть якщо батьки вдома, безпосередні контакти дітей і дорослих зводяться до мінімуму.
Багато школярів у зв’язку зі своєю допитливістю, цікавістю, відсутністю міцних навичок дотримання режиму дня дивляться все, що з’являється на екрані або вбивають весь вільний час за грою на комп’ютері. Батьки не обмежують власних дітей в часі. За даними лікарів такі видовищні заходи як перегляд телевізійних передач, кінофільмів тощо при всій їхній цікавості , користі для розвитку дитини, являють значне фізіологічне навантаження на центральну нервову систему, органи зору і слуху. Час, що відводиться на ці передачі, необхідно регламентувати. Вважається максимальна подовженість перегляду дітьми телевізійних передач для школярів 1,5 години не більш 2-3 разів на тиждень, а біля комп’ютера можна проводити не більш ніж півгодини.
Нажаль, сучасні дослідження показують, що в наш стрімкий час батьки все менше часу знаходять на спілкування з дітьми, на спільне проводження вільного часу. Так, наприклад, батьки витрачають на виховання дітей всього 9,6% свого вільного часу. Що складає 21 хвилину, а у неділю кількість часу збільшується до 35 хвилин.
Я вважаю, що потрібно розрізняти поняття «вільний час» і «неконтрольований час». Вільний час у дитини повинен бути, але неконтрольований – ні. Кожну хвилину батьки повинні знати: Де дитина знаходиться? З ким? Що робить? Якщо ви хочете, щоб ваша дитина була у майбутньому успішною особистістю, то навчіть її раціонально використовувати вільний час.

Поволоцька Н.І.,кл.керівник, вчитель англ.мови